— Киса, — відповів Іполит Матвійович, посміхаючись. – Конгеніально! Дитяче прізвисько Іполита, Кіса, дуже сподобалося Остапу Бендеру. Компаньйон частенько кликав його так, хоча не скупився і на інші фамільярні прізвиська, на кшталт «фельдмаршал», «повітовий ватажок команчів» тощо.

Як казав Кіса Вороб'янінов?

Ці слова означають французькою мовою "Пане, я не їв шість днів" (Je ne mange pas six jours, франц.). З цими словами Кіса Вороб'янінов просив милостиню: Остап задумливо обійшов навколо Іполита Матвійовича. — Зніміть піджак, ватажок, якнайшвидше, — сказав він несподівано.

Як вас звали у дитинстві киса?

Пошуки скарбу та складають сюжет роману «12 стільців». Дитяче прізвисько Іполита, Кіса, дуже сподобалося його компаньйону, Остапу Бендеру. — Слухайте, — сказав раптом великий комбінатор, — як вас звали в дитинстві? – А навіщо вам?

Хто грав роль Кіси Вороб'янінова?

Сергій Філіппов «Дванадцять стільців (FullHD, комедія, реж. Леонід Гайдай, 1971 р.)» Лідер радянського кінопрокату 1971 року — 39,3 мільйона глядачів. У цьому фільмі Остапа Бендера зіграв Арчіл Гоміашвілі, а роль Кіси Вороб'янінова виконав Сергій Філіппов.

Ким працював Кіса Вороб'янінов?

Був такий химерний старий, з доброї родини, колишній ватажок дворянства, він же реєстратор загсу, Кіса Вороб'янінов. Ми з ним на паях шукали щастя на суму сто п'ятдесят тисяч рублів.

Як буде французькою я не їв шість днів?

А не манж па сис жур (фр. Je ne mange pas six jours, маш. я не їм шість днів, правильніше – фр. Je ne mange pas depuis six jours) – крилата фраза, вимовлена ​​Кисою Вороб'яніновим в «12 стільцях».

Що казав Кіса Вороб'янінов німецькою?

Не всі пам'ятають, що крім своєї коронної фрази французькою – "Не манж па сис жур" – Кіса Вороб'янінов просив ще милостиню і на німецькою: "Гебен зі світ бітте етвас копек ауф дем штюк брід" – "Дайте, будь ласка, кілька копійок на шматок хліба".

Як звали кису?

Іполіт Матвійович Вороб'янінов Іполіт Матвійович Вороб'янінов (1875, Старгородський повіт – після 1928), на прізвисько Киса — персонаж роману «Дванадцять стільців» (1928) та оповідання «Минуле реєстратора РАГСу» (1929) Іллі Ільфа та Євгенія Петрова.